«Край, мій рідний край, пісенний край завзяття і труда» – Софія Ротару, співаючи ці рядки, навіть не здогадувалася, що є люди, які сприймають її слова буквально. Це – жителі села Рідний Край.

Як уявити собі, що таке рідний край?. Луки, ліси, озера... У цьому селі їх вистачає, ми навіть не очікували побачити тут таку красу. І, може, саме через це воно отримало таку поетичну назву – Рідний Край.  Не дивно, що перші поселенці назвали своє село саме так.

Нинішні старожили розповідають, що в його назві є свій таємний зміст: «Село назвали так. Оселилися два, аж там біля річки, один Ромасько, а другий Коваленко, от вони й кажуть: «Давай так назвемо: з твоїх початкових літер і з моїх». Так і вийшло: Рідний – це від Ромаська, а Край – від Коваленка», – переказує нам легенду тутешня жителька Галина Сніжко.

Олексій Васільєв, місцевий житель, розповідає ще й таке: «Після громадянської війни, коли настав довгоочікуваний мир, у це місце прийшли два солдати. Вони звели будинок біля водосховища, потім другий...»

Поступово село розросталося, і через кілька десятиліть налічувало вже понад сто мешканців. Основний вид їхньої діяльності – лісництво й сільське господарство.

Під час перебудови село зовсім занедбали. Уся молодь вирушила в місто на заробітки, залишилися лише старики. На початку 90-х єдину сільську школу зруйнували до фундаменту, зараз і сліду її нема. Немає в селі й хоча б маленького магазинчика, два рази на тиждень сюди приїжджає пересувна автолавка.

Жителі з ностальгією згадують минулі часи: «Було велике село. Ось там проїдете – там дуже багато будинків. Але залишилися одні старенькі. Нікого вже з чоловічого населення немає. Кинуте село...» – бідкається Олексій Васільєв.

У селі більше половини будинків – кинуті, у них зрідка приїжджають діти  «ріднокраєвців», які ще недавно жили тут. Втім, дивовижна природа приваблює сюди дачників і навіть туристів. Місцеві мешканці розповідають: на екологічній карті це – найчистіший район Харківської області: на сорок кілометрів навкруги немає жодного промислового підприємства.

Олексій Миколайович розповідає: тільки за минуле літо у нього понад десять чоловік запитували: у кого в селі можна зняти будиночок чи кімнату, щоб відпочити. Правда, поки що туристичний бізнес тут не розвинений. У селі відпочивають тільки дачники, що нещодавно оселилися та побудували собі домівки.

А ось назва населеного пункту часто стає причиною багатьох кумедних оповіданок, які Олексій Васильєв із задоволенням переказує: «Часто в місті запитують:

– А де ти живеш?
– Рідний Край.
– Та то зрозуміло, що рідний край. Для всіх рідний. А село як називається?»

На сьогоднішній день у селі тільки близько 20 дворів корінних жителів, всі інші будинки – дачників. Від колишніх односельців залишилися тільки спогади: «На отому хуторі, під лісом, там вже немає нікого з наших. Це так тільки, ото в кого діти, то приїжджають у свої будиночки. А так нас чи п’ять, чи шість залишилося – корінних жителів», – розповідає Галина Сніжко.

Отже, виходить, що в наш час Рідний Край – це місце не стільки для життя, скільки, більшою мірою, для відпочинку й задоволення.

Михайло Лисянський, "СК"

Президент України
Верховна рада України
Урядовий портал
Харківська обласна державна адміністрація
Харківська міська рада
Національне агентство з питань запобігання корупції
Українська асоціація районних та обласних рад
Асоціація органів місцевого самоврядування Харківської області
Рада почесних громадян Харківської області
СБУ
Стратегія розвитку Харківської області на 2015-2017 роки
Дитячий телевізійний фестиваль «Дитятко»
Конкурс Масельського
Харківський центр туризму
Слобідський край
Ресурсний центр сталого місцевого розвитку
РЕГІОНЕТ
Харківський регіональний інститут державного управління
Форум Фактор
Угода мерів
КП
КП
Харківський обласний центр здоров'я